Люди-Спалахи

У Карлоса Кастанеди  описана одна практика для воїна, займающегося сталкінгом. Вона називається перегляд. Для того, щоб здійснити перегляд, необхідно  згадати всіх людей, з якими ти будь - коли спілкувався за  все своє життя. 

ВСІХ людей! За ВСЕ своє ЖИТТЯ!

Якщо тільки уявити,  з якою кількістю людей ми стикаємось кожен день, скласти ці дні в неділі, місяці , роки… Сотні, тисячи облич.

З кимось ми знайомимося поверхнево, з кимось - приятелюємо.

З якимись людьми в нас зароджується чудо дружби.

З деякими ми якийсь час разом працюємо над проєктами.

Родичі, близькі, друзі, товариші, знайомі знайомих.

Знайомі знайомих, знайомих ...

Мільйони посмішок, слів, невисловлених думок, виконаних обіцянок, забутих  прохань …

Тисячі  дотиків, поглядів… Десятки тисяч зустрічей - радісних, нудних, цікавих, неприємних, душевних…

Як ти вважаєш, легко буде згадати все це? Від самого далекого дитинства до сьогодення?  Скільки облич потонуло, розчинилось  в глибоких водах памʼяті назавжди. Та  так, що навіть не відновити, не згадати.

Але посеред цього людського візерунку є особливі  люди.

Люди-Спалахи.

Настає момент, і в твоє життя входить така людина. Вона входить без стука. Вона просто зʼявляється, виникає з нівідкіля.  І також йде в нікуди.

Але, коли йде, вона залишає слід. Яскравий та незабутній. Можуть минати роки, але вона час від часу виникає в твоєї свідомості і встає перед твоїм внутрішнім поглядом.

Такі люди не обовʼязково приходять в наше життя надовго. Це можуть бути короткі випадкові зустрічі, дивні перетинання, незрозумілі збіги.  Ми опиняємося в одному місці в один і той же час. Іноді не надовго. Іноді надовго. Але скільки б не тривав цей час, він спливає. І знову наші дороги розходяться. 

Але ці люди не зникають назавжди. Їхні образи продовжують жити в нас, постійно повторюючи "внутрішні зустрічі", про які ми можемо навіть нікому не розповідати.

Щось є таке в Людях-Спалахах, що потрапляє прицільно і глибоко прямо в нашу душу. Інколи слова, інколи - погляд, інколи - зовнішній вигляд, манера одягатися, інколи - усмішка чи вираз обличчя, інколи - всього лише одна фраза. Іноді - історія, яку вони ненароком розповідають. Так, до слова.

А потім, через деякий час, потрапляючи куди-небудь і вдихаючи запах глибокої осені, або ловлячи на собі погляд перехожого, або занурюючи руки в прохолодні струмені гірського джерела, ми раптом згадуємо цих людей. Так, вони так само, без стукоту, випливають із нашої пам'яті й відчиняють двері в наше "зараз".

На те вони й Спалахи.

Але зараз спробуй згадати їх навмисно. Ми трохи змінимо хід подій і будемо спеціально їх "запрошувати" в наше "зараз".

Скільки таких людей було в твоєму житті? Згадай їх і спробуй зловити серцевину того враження, яке вони справили на тебе.

Що було в них такого, що було у вашій зустрічі такого, що не дає змоги їм потонути і розчинитися в найглибшій темній воді твоєї пам'яті, злитися з сотнями інших людей, яких ти зустрічала в житті і які не залишили в ньому й сліду?

Згадай і спробуй зрозуміти - всі ці люди різні? Чи в них є щось спільне, щось, що об'єднує те враження, яке вони справляли на тебе?

Не копай глибоко. Іноді більш важливим і значущим є те, що лежить на поверхні. Точно знай - те, що так глибоко тебе зачепило, так чи інакше, виражалося і втілювалося в їхній манері триматися - говорити, дивитися, спілкуватися. Хоча, інколи бувають такі Люди-Спалахи, з якими ти не обмовилася й словом. Просто побачила їх неподалік, і деякий час могла спостерігати. Але те, що потрапляє в душу, обов'язково якось ними виражається.

Якщо у твоїх Людях-Спалахах є щось спільне, це може стати для тебе значущим повідомленням і приводом поміркувати на тему: "А що в мені так відгукується на такий типаж? Яка частина мене так завзято утримує їх на поверхні моєї пам'яті?" І, можливо, Люди-Спалахи розкажуть тобі щось цікаве про тебе саму.

А тепер, переверни ситуацію.

Уяви собі, що для когось у цьому світі ти виявилася такою людиною. Ти - Людина-Спалах, яка живе у світі іншої, можливо, давно забутої тобою людини.

Ти й знати не знаєш про це, ти ніколи цього не припускала. Але зараз припусти це.

Можливо саме зараз, коли ти читаєш ці рядки, десь у невизначеному місці нашої планети хтось, з ким ти зустрічалася колись, РАПТОВО згадав про тебе. І згадав не вперше.

Він або вона, не може пояснити (або навіть не замислюється про це), чому іноді твій образ спливає в його або її пам'яті. Ось і зараз сигнал автівки, або дзвінок телефону, або колір сукні жінки, що проходила повз, або запах кави знову оформив твій образ у чіткі і ясні обриси.

І, можливо, в чиїйсь голові навіть звучить твій голос.

Або сміх.

Або хтось згадує, як ти відкидала пасмо волосся з чола. Або як ти натягувала рукава светра на змерзлі руки.

Чи можеш ти собі уявити, скільки в тобі штрихів, нюансів, відтінків, які складаються в єдину мелодію образу. І цей образ міцно оселяється у світі іншої, часом, малознайомої тобі людини. Щоразу, спливаючи в чужій пам'яті, мелодія твого образу народжує особливий настрій.

Адже ти - Людина-Спалах.

І ті, для кого ти така, несуть у своїй душі особливе місце, яке відгукується на тебе, яке зберігає обриси унікальної і неповторної мелодії твого образу.

Зараз подивися на себе ніби збоку. Уяви, що ти - Людина-Спалах. Уяви і спробуй зловити, що ж у тобі може справити таке враження на іншого, що цей інший мимоволі буде тебе згадувати. Згадувати довгі роки. Часом, усе життя.

Спробуй назвати це словами. Або, хоча б, відчути, наблизитися до того, щоб це зрозуміти і сформулювати. Адже це і є ніщо інше, як Індивідуальність - яскрава, незрівнянна, унікальна і неповторна Індивідуальність.

Думаючи про це, постарайся відкинути всі стереотипи, які ти напевно звикла прикладати до свого образу. Спробуй подивитися на себе очима незнайомця, випадкового зустрічного, який нічого про тебе не знає. Він може ловити тільки те саме "магічне перше враження". І на декого воно - Спалах, що повертає твій образ знову і знову.

Спробуй відповісти на запитання: "Що ж у мені такого, що може так закарбовувати мій образ у пам'ять інших людей?" І, можливо, це запитання подарує тобі нові й цікаві роздуми про себе і про те, як можуть бачити тебе інші люди.

Уяви це, і весь тиждень будь Людиною-Спалахом. Для всіх, хто тебе оточує.

Усі ми - блукаючі в просторі хвилі. Іноді ми перетинаємося. Іноді зливаємося в одну хвилю. Іноді стикаємося і розбігаємося в різні боки.

Хтось залишається в нашій пам'яті. Комусь ми потрапляємо в заповітне місце душі. Але ці люди не зникають назавжди. Їхні образи продовжують жити в нас, постійно повторюючись.

Хтось залишається в нашій пам'яті. Комусь ми потрапляємо в заповітне місце душі. Про когось - забуваємо назавжди і безповоротно.

Але Люди-Спалахи - це послання світу нам про нас самих. І ти для когось - теж таке послання.

Нехай же воно буде прекрасним!

Ця стаття була написана 7 лютого 2014 року

• Дякуємо Свiтланi Сумкiної за переклад цієї статті українською
А також за щире посестринство з Колом Сезонів та красивий внесок у проект Сезони Душі